Вхід

"З Кузьмою нам не вистачило часу, щоб поговорити" - Рой Домішевський

"З Кузьмою нам не вистачило часу, щоб поговорити" - Рой Домішевський Фото Валерії Радзієвськой

У 2000-х почалася атака на все українське і непромосковське. "Скрябін" моментально вилетів з ефірів. Ми стали непотрібними з цими нашими пінгвінами.

Бо над ними треба трошки думати, - розповідає в інтерв'ю Gazeta.ua співзасновник групи "Скрябін" Ростислав Домішевський. - Андрій вважав, що ми робимо щось не те, якщо нас не дають в ефір. Коли він пізніше пробував писати щось пародійне і просте, воно, в принципі, отримувало якісь ротації. Старий "Скрябін" був більше арт-проект. Це була суто творча історія, а новий "Скрябін" уже розвивався за канонами проекту комерційного.

В інтернеті дуже багато неточностей і дурниць про нас написано. 1998-го тоді молодий журналіст Отар Довженко написав на 10-річчя групи "Скрябін" твір "Десять років самотності". Він з нами не зустрічався, повністю взяв інформацію з друкованих, телевізійних і радіоінтервю. Там багато перекрученої інформації.

Чому так сталося?

Андрій Кузьменко дуже чітко розумів, що журналістам нецікаво щось серйозне, а цікаві якісь швидкі меседжі, конструкції, які чіпляються за вухо. Він цим користувався наліво та направо. Перебільшував. Говорив деколи те, чого не було, щось додумав, щось перекрутив. Завдяки тому, звичайно, він був цікавим медійним персонажем, але часто страждала правда. Він створював свою реальність. Наприклад, коли я працював у Москві, Андрій любив казати, що я вирощую там шампіньйони. Це був один із напрямів бізнесу мого троюрідного брата Жака, до якого я жодного відношення не мав.

Чому Отар назвав твір про вас "Десять років самотності"?

Хотів, мабуть, передати специфічний стан Скрябіна. За великим рахунком, це не був шоу-бізнес проект. Це був не мейнстрім. Завдяки харизмі та пробивності Кузьми воно рухалося догори. Але з дуже великим скрипом. Нас дуже багато хто не розумів і не розумів, для чого це. Як потім мені пізніше казали: "Ростик, пишіть трохи веселіші пісні. Життя і так сумне, а ви це все ще й у піснях співаєте".

Ми, коли їздили на гастролі, дуже любили слухати свої альбоми в машині. По-справжньому кайфували від того, що робили

Ми, коли їздили на гастролі, дуже любили слухати свої альбоми в машині. По-справжньому кайфували від того, що робили. Нам це реально подобалось як музика.

Як почався "Скрябін"?

Із Кузьмою ми були давно знайомі, але ніколи не музикували разом. Ми вчились в одній школі, і Андрій зі своїми однокласниками-меломанами були такі яскраві персонажі, що не знати їх було неможливо. А познайомились як актори, учасники шкільного театру гумору. 1988-го я запросив Андрія з його друзями-музикантами до студії "Спати", щоб вони створили якісь свої записи. Андрій вчився у Львові, а після пар щораз частіше почав приходити до нас. Кузьма приносив заготовки пісень, це були холодні, місцями психоделічні теми. Ми сиділи ночами. О третій ночі терпець вахтерів уривався і вони псували нам дубль запису, стукаючи зі всієї сили по дверях студії, оскільки в навушниках ми шось тихіше почути б не змогли.

Так поступово стало зрозуміло, шо виходить шось цікаве. Режисер Володимир Зайковський прийшов подивитись-послухати, шоб зрозуміти, чи варто на нас витрачати плівку, і йому сподобалось. Як результат, ми зняли цілий музичний фільм на пісню "Чуєш біль". Вийшло круто і Зайковський послав фільм на фестиваль паралельного кіно до Швеції, де отримав відзнаку. Власне, у титрах цього фільму вперше заіснувала назва "Скрябін".

Ранній "Скрябін": Ростислав Домішевський, Сергій Гера і Андрій Кузьменко
Ранній "Скрябін": Ростислав Домішевський, Сергій Гера і Андрій Кузьменко

Чи важко наприкінці 1980-х було співати українською? Чи публіка була готова до цього?

Публіка завжди готова до всього талановитого та цікавого. А писати українською було непросто, у першу чергу, в плані відсутності школи молодіжної, альтернативної поезії. Ми шукали живу мову в творах.

Як ви виживали в часи безгрошів'я 1990-х?

Саме життя в 1990-х було недорогим, але навіть на це недороге життя заробити було непросто молодій групі. Виступів було мало, платили за них копійки. З осені 1995-го по весну 1996-го ми писали альбом "Казки" на студії "Нова" на Оболоні. Сиділи, як правило, ночами і, повертаючись над ранок на орендовану квартиру – ми з Шурою знімали "сталінку" на Багговутівській, - намагались когось підвезти (у мене була Лада "вісімка" з Москви) і заробити трохи купонів, які тут же отоварювали "Мівіною" та шпротами в нічному магазинчику.

Це парадокс, але грошей у нас хронічно не було, хоч у нас вже був на той час успішний альбом "Птахи", нас крутили по радіо. 1996-го вишов "Казки", на радіо та по тєліку крутилось кілька наших пісень і нас знали, але концертів і комерційного успіху не було.

Мабуть, природа нашої фінансової проблеми була в тому, що ми від самого початку, у першу чергу, були творчим колективом, а не проектом. Найважливішим для нас, принаймі, я так сприймав завжди, була творчість і новаторство.

З 1993 до 1997-го Ви працювали у Москві. Чому навчилися там? Який досвід винесли?

1992-го з нами підписало контракт львівське агентство "Ростислав шоу". Були створені всі умови – бідним хлопцям із Новояворівська дали круті на той час інструменти, у Палаці Культури "Кристал" директор Янчар Василь Миколайович виділив приміщення під студію, і ми більше як півроку творили і писали. Але вже 1993-го агентство тріснуло, інструменти почали забирати. Останнім треком, який ми тоді разом написали, була пісня "Нікому то не треба", і я поїхав до свого брата в Москву працювати на його фірмі, щоб заробити на інструменти. 1997-го Кузьма переконав мене остаточно повернутись, тепер вже до Києва.

Мені не сподобалось жити в Москві. Велике, брудне та агресивне місто. На той час вибору особливого в мене не було, в Україні все було сумно. А там були гроші, яких з головою вистачало на життя. Жити там був вимушений крок.

Чи правда, що раніше пробитися можна було переважно через Москву?

У Росії більший значно ринок, а тому і промо інструменти дієвіші, це трохи інший рівень. Був колись і, в принципі, залишався б і досі, якби не агресія та війна.

Через Москву, а, точніше, через контракт із московською "Гала Рекордс" свого часу вийшли на новий рівень ВВ, в "Океанів" були елементи розкрутки "через Москву". Багато хто підіймав свій рівень "тут" завдяки успіхам "там" і значно пізніше.

Ми були політично безграмотними, коли без особливого розбору схвалювали пропозиції політично керованих кампаній.

До всіх історій про національну боротьбу ми ставилися як до фольклору.
Звичайно, ми бачили якісь хвилі демонстрацій, але воно не чіпало нас зсередини. Нас цікавило мистецтво музики. А в проблемах між Росією та Україною ми дупля не давали

Ви не мали проблем з цензурою?

До нас, може, двячі приходив тодішній директор палацу культури: "Ростик, а можна я послухаю, кажуть ви щось таке цікаве робите". Вже пізніше хтось розповідав, що він нібито співпрацював з органами. Але ми, очевидно, не були "цікавими" у цьому аспекті – творчість наша була аполітична. Взагалі ми були політично безграмотними і тоді, і значно пізніше, у 2000-х, коли без особливого розбору схвалювали пропозиції політично керованих кампаній.

Хіба вас не зачепили молодіжні революції початку 1990-х?

Ні, взагалі. Новояворівськ був совєтське місто, але дуже просякнуте західною культурою. Принаймні, для молоді. Ефір телевізійний і радіо був польський, ми добре розуміли польську мову. І ми на той час дивилися голлівудські фільми. Чого не було ніде в Союзі в ефірі. Дивилися західну музику, відеокліпи найновіші. У поляків були тематичні програми з музичними новинками. Завдяки цьому ми були більш західними людьми. Я тільки зараз для себе відкрив, що в Києві1986-го були якісь рок-клуби, рок-двіжняк. Ми тоді цього всього не знали. Навіть не особливо знали, що в Москві та в Пітері відбувається. У нас був маленький замкнений світ, людей 10-15 музикантів-тусовщиків-меломанів. І в такому світі ми так у себе й варилися. Ментально ми вже були в Європі.

І тому з'явилося бажання кров з носа створювати таке саме українське.

Рой Домішевський
Рой Домішевський

Коли ви вийшли з вашого маленького світу, і коли вас торкнули загальноукраїнські проблеми?

Перший серйозний маяк – це був 2004 рік. До тоого ставилися дуже індиферентно. До всіх історій про національну боротьбу ми ставилися як до фольклору. Тому дуже легковажно відгукувалися на всілякі політичні пропозиції. Їздили з концертним туром на підтримку Кучми, коли він балотувався на другий термін 2000-го.

Звичайно, ми бачили якісь хвилі демонстрацій, але воно не чіпало нас зсередини. Нас цікавило мистецтво музики. А в проблемах між Росією та Україною ми дупля не давали. Так, ми знали, що вони існують, щось дідусь розповідав, якісь листівки були, Чорновіл, РУХ. Коли розвалився Союз, це сприйнялося як належне. Я не розумів, наскільки це глобальна подія.

Це пояснює вчинок Кузьми 2004-го, коли він виступав у турі за Януковича.

Перед тим був проект за Озиме покоління Хорошковського. Тоді фактично весь наш альбом писався у політичному штабі. З одного боку, альбом талановитий і пісні хороші, з іншого, це якось не зовсім правильно. Зараз розумію, що то були великі помилки. Не можна так безвідповідально ставитися до цих речей.

Андрій тоді цього не розумів? Це контрастує з тим, наскільки небайдужою людиною він став пізніше.

У тому весь Кузьма. Він вмів домовлятися з собою, коли це треба було. Він був сам собі психолог. Я йому часто дорікав за таку якусь безхребетність. Це не сприяло нашим стосункам. Можливо, це в нього була гнучкість і спосіб вижити. Бо без якогось протеже і важелів досягти того, чого він досяг, складно.

Кузьма отримав багато критики за свою позицію під час помаранчевої революції.

Андрій тоді дуже важко переживав цю ситуацію. Але не буває поганого без доброго. Ця ситуація, коли на нього лилося багато критики, допомогла йому самому зробити певні висновки. Я знаю, що це йому в результаті допомогло. Я сам розкритикував його тоді на 5 каналі, але не мав бажання ні образити його, ні облити брудом, як він потім мені приписував.

Андрій був дуже різним. Той образ, який ми знаємо з телебачення, – правдивий. Але це рівно половина його вдачі. Існувала ще й інша людина

Чому ви розійшлися ще до помаранчевої революції?

Андрій був дуже різним. Той образ, який ми знаємо з телебачення, – правдивий. Але це рівно половина його вдачі. Існувала ще й інша людина. Коли я це зрозумів, це мене дуже сильно відвернуло.

Він був парадоксальною людиною. Був генератором, дуже добре знав людей, але в той же час ним було дуже легко зманіпулювати інколи.

У нас був складний період у 1999-2000-х, коли нас не влаштовували наші фінанси. Андрій уже мав родину, і безгрошів'я його значно більше підгризало, ніж нас із Шурою, бо на той час ми були ще практично парубками. Він, як міг, намагався просувати наш проект. Казав, що ми маємо бути трохи попсовішіми, що треба більше продаватися.

У 2000-х почалася атака на все українське і непромосковське. "Скрябін" моментально вилетів з ефірів. Ми стали непотрібними з цими нашими пінгвінами. Бо над ними треба трошки думати. А Андрій вважав, що ми робимо щось не то, якщо нас не дають в ефір. Коли він пізніше пробував писати щось пародійне і просте, воно, в принципі, отримувало якісь ротації. Старий "Скрябін" був більше арт-проект. Це була суто творча історія, а новий "Скрябін" уже розвивався за канонами проекту комерційного.

Зараз, аналізуючи ситуацію, знаю, що ми не розуміли важливого. На початку 2000-х почалося згортання всього того, що перед тим називалося програмою відродження. Якщо перед тим Кучма в командному порядку примушував усі радіостанції крутити українську музику, то в 2000-х наш медіа та культурний простір завжди намагалися зробити тотожним російському. Ми не такі, як росіяни. Ми такі, як поляки, як чехи. Ми стара європейська нація. А ця молода московська культура зовсім інакша.

Ми не такі, як росіяни. Ми такі, як поляки, як чехи. Ми стара європейська нація. А ця молода московська культура зовсім інакша.
Натомість наш медіапростір постійно заповнюють російськими зразками. Нас витягують на поле гри за їхніми правилами. Воно ж ніяке, воно пластикове.

Нас витягнули на поле музики для стриптизу і примушують молодих артистів робити кар'єру в цьому ключі. Це дорога, яка веде в нікуди

Натомість наш медіапростір постійно заповнюють російськими зразками. Нас витягують на поле гри за їхніми правилами. Воно ж ніяке, воно пластикове. Ти заїжджаєш у ту саму Польщу: там сильна рок-музика, там співана поезія, там навіть поп-група може співати пісні з класним глибоким текстом. А в нас витягнули на поле музики для стриптизу і примушують молодих артистів робити кар'єру в цьому ключі. Це дорога, яка веде в нікуди.

Коли ми розійшлися, я намагався викинути з життя все, що було пов'язано з нашою співпрацею. І це вийшло. У мене досі немає альбомів "Скрябіна".

Із Кузьми зараз малюють ангела. Він ангелом не був. "Скрябін" розвинувся не тільки завдяки Кузьмі. Дуже багато людей долучилися до того, щоб це все зробити.

2004-го ми з Шурою створили свій проект ЕХО. Це відлуння старого "Скрябіна", той "Скрябін", яким його бачив і який робив я та Шура. Ці пісні були би готовими, коли б їх заспівав Кузьма. Рано чи пізно це б, звичайно, сталось, якби не біда.

До того ж я почув в якомусь інтерв'ю, як Кузьма сказав: "Ростік із Шурою щось роблять у піку мені". От такі були тоді стосунки. Таке ставлення Кузьми мене обламало. Зрозумів, що якщо і далі писатиму, це виглядатиме як протистояння. І тоді я трохи зупинився з цим проектом. У глибині душі сподівався, що щось із цього таки колись заспіває Кузьма. Я завжди був переконаним, що коли ми станемо старшими, звичайно, зустрінемося і поговоримо.

Ви не робили спроб все ж поговорити?

Один наш спільний друг дуже близький пропонував допомогти нам з Кузьмою відновити стосунки. Я від цього відмовлявся. Вважав, що це має зробити сам Андрій. Він був упертий Лев. Для нього цей крок було зробити дуже важко. Але якби зробив, я би знав, що це його справжній крок, що він до кінця відвертий.

Андрій хоч і був рішучий, але, з іншого боку, дуже м'який. Він деколи вівся на обставини, міг під впливом емоцій прийняти якесь рішення, проти якогось виступав ще годину тому, і за яке потім шкодуватиме. Тому я боявся, щоб нас хтось зближував. І це було моєю помилкою, мабуть. Нам не вистачило часу, щоб поговорити.

Ростислав (Рой) Домішевський, композитор, поет, співзасновник групи "Скрябін", 47 років

Народився 30 січня 1971-го в місті Новояворівськ Яворівського району Львівської області. Мама – медик, батько – вчитель.

"Моя мама в 14 років залишиоа батьківський дім, пішла вчитись до медичного училища в Золочові та вже у 17 працювала в аптеці консультантом, згодом - сестрою в хірургії та на "швидкій допомозі". Після важкої хвороби – у мами стався інсульт – не змирилась зі своїм становищем, перевчилась писати лівою рукою і до пенсії працювала в військовому профілакторії. Мама - боєць у мене.

Тато все життя пропрацював вчителем у загальноосвітній школі, але за покликанням був артистом. Як це тоді називалось – артист розмовного жанру: гумор, сатира і конферанс. Сцена була його справжнім життям. Тато помер рано – у 55 років стався інфаркт".

Після школи вступив до СПТУ-56 і отримав диплом "Монтажника радіоапаратури і приладів".

1987-го зібрав свій гурт "Наша Контора". Грав на гітарі. Кімнату, у котрій музиканти спали та творили, назвали студією "Sпати", що з часом було розшифровано як "Студія паталогічної тиші". Студія "Sпати" зібрала 10 молодих музикантів зі всього Новояворівська, серед яких виявилися всі учасники майбутнього гурту "Скрябін". Рой брав участь у гуртах "The One", "Бардак", "Скажений сміх", "Voice of Hell", "Дизентерія". Виступав як гітарист і автор текстів.

30 червня 1989-го брав участь у записі альбому "Чуєш біль", котрий був першою роботою гурту "Скрябін".

У грудні 1989-го пішов до лав армії - служив у навчальній частині на полігоні в Сторожинцях, а потім у Володимир-Волинському в полігонній команді електриком.

З відходом Ростислава до армії в грудні 1989-го гурт заморозив свою діяльність як колектив. Необхідного для запису пісень Ростика буквально викрадалили з військової частини. У період 1992-93-х записувався альбом "Технофайт" і створювалися найкращі композиції "Скрябіна", тоді Ростислав стає співавтором пісень групи, написав пише свої найкращі твори — "Сам", "Най Буде Дощ" і деякі інші. Ці пісні "скрябінці" вважають одними зі своїх найвдаліших творів.

З 1993 до 1997-го працював і жив у Москві. Там познайомився з першою дружиною - росіянкою Олею.

1997-го подружжя переїхало до Києва, але вже 1999-го розлучилися. 2000-го Ростислав робить пропозицію Юлії Лорд.

У 1997–2001-х Ростислав, крім написання пісень, погоджується на роль директора групи. За його словами, це було помилкове рішення, котре призвело до розвалу групи.

2001-го під час запису альбому "Стриптиз" "скрябінці" часто сваряться між собою. Гурт ледь не розпався. На той же час Ростислав зійшов зі сцени і продовжив займатися переважно адміністративними справами гурту.

Вихід альбому "Озимі люди" (2002) вже був без участі Домішевського у гурті — він залишив "Скрябін".

2005-го Ростислав разом із іншим колишнім учасником "Скрябін" ( нині музикант гурту "Друга Ріка") Сергієм Герою створює проект "ЕХО". Тоді ж Ростислав Домішевський стає генеральним директором каналу Fashion TV-Україна.

Зараз займається менеджментом у культурно-мистецьких проектах, менеджер шоу-бізнесу, продюсер.

На дозвіллі доглядає за рослинами. "Ми дуже багато часу проводимо в селі – ставок, город, садок, хатка, мангал".

Одружений зі співачкою Юлією Лорд. Живуть у смт Чабани під Києвом.

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Публікації

Новости Херсона: самые свежие, важные, главные и актуальные события за сегодня (неделю, день, час). Аналитика и расследования. Онлайн портал «Вгору»

Новости Херсона – это то, что мы делаем лучше всех! Главная ценность любой новостной информации – ее свежеть и актуальность. Именно поэтому газета «Вгору» предлагает только самые свежие новости от первоисточников!
Наши журналисты постоянно находятся в поисках актуальных тем и событий для жизни города и области, поэтому, помимо рубрик «новости сегодня», «новости за день» и «новости за час», мы ведем аналитическую колонку «Главные и важные события за неделю».
Ведь читателям не всегда хочется просто следить за последними Херсонскими вестями онлайн, но и проанализировать серьезные аналитические материалы, где проблематика разкрывается более широко и присутствует авторский взгяд на происходящее.
Благодаря разделению статей по категориям, каждый легко может найти те херсонские новости, которые его интересуют. Вся информация разбита на следующие группы:
• Власть • Реформы • Расследования • Криминал • Культура • Здоровье • Спорт

Например, для любителей острых ощущений есть криминальные новости Херсона. Здесь информация с оперативных сводок правоохранительных органов, о раскрытии преступлений, дорожно-транспортные происшествия, незаконные действия людей в погонах и многое другое.

Об отношениях государства и народа, чиновников и простых людей можно узнать из разделов политика и экономика. Здесь размещаются статьи о политической жизни Херсонщины. Освещается работа мэрии, депутатов, городского и областного советов и других органов государственной власти: какие вопросы рассматривались, какие сделаны выводы и приняты решения. Комментируется деятельность различных политических партий и сил. Обсуждаются также события и мероприятия, посвященные работе предприятий города и области, сельскому хозяйству и другим сферам промышленности и экономики.

Сторонникам здорового образа жизни предлагается ознакомиться с новостями спорта и туризма. А можно почитать, что нового происходит в сферах здравоохранения и экологии в соответствующих разделах. Ведь многих интересует, как государство беспокоится о здоровье граждан.
И, конечно же, наш портал не обошел стороной культурную жизнь города. В соответствующем разделе можно ознакомиться с новостями херсонщины в области культуры и искусства, узнать обо всех проходивших или предстоящих мероприятиях, концертах, фестивалях.
Мы поставили цель – оперативно и достоверно освещать постоянным читателям и гостям нашего интернет издания всё, что происходит в Херсоне и херсонской области. Мы хотим, чтобы никто, покидая страницы сайта, не оставался равнодушным к проблемам города и области в политике и экономике, в здравоохранении и образовании, в культуре и экологии. Чтобы мог искренне порадоваться успехам и достижениям херсонцев в социальной сфере, в бизнесе и спорте. И просто, пребывая в курсе событий, мог идти в ногу со временем.
Подробнее